«Ми в майбутнє ступаємо крок, продзвенів наш останній дзвінок!»

Хвилююче свято останнього дзвоника 30 травня вкотре відвідало білівську шкільну родину.

В зв’язку з несприятливими погодними умовами, свято довелося перенести у приміщення шкільного спортзалу, проте це зовсім не завадило йому пройти цікаво та незабутньо. Випускники, поважно ступаючи у різнобарвних вишиванках, кожним своїм колом слави викликали у публіки бурю емоцій.

Як і будь-яке свято останнього дзвоника, це також не обійшлося без промови керманича закладу Юрія Михайловича Ярового. Директор привітав випускників, відзначив цьогорічні досягнення школи і вручив грамоти тим, хто своєю працею і розумом їх примножував. Серед них переможці та призери олімпіад, конкурсів, спортивних змагань, учні молодших класів, які отримали похвальні листи за успішне навчання. Звернулися до винуватців свята і запрошені гості: сільський голова Володимир Шматько, методист РМК з англійської мови Волошин Людмила Іванівна та о. Богдан Верхомій.

Почесне право одягнути випускникам пам’ятні стрічки надали наймолодшим учням школи – першокласникам. Діти із хвилюванням впоралися з поставленим завданням і поспішили вітати випускників: розповіли декілька кумедних віршів та заспівали пісню.

Звісно, ж звернулися до присутніх і головні персонажі свята. Від душі продекламували колишні одинадцятикласники вірші і виконали пісню в знак подяки школі та учителям. 

Згодом було проведено два традиційних ритуали останнього дзвоника – випускник з ученицею молодшого класу пройшов по колу, а всі випускники між квітчастою аркою і востаннє задзвеніли у шкільний дзвінок. На завершення програв гімн України і випускники на чолі класним керівником, Скрипник Ольгою Тарасівною під бурхливі оплески здійснили ще одне коло слави.

Для всіх, хто хоч раз бував на такому святі, нічого нового не зустрінеш. Проте кожного разу той, хто опиняється на місці випускника, переповнюється емоціями, досі для нього незнаними. Водночас і радість, і щем охоплюють молоду, сповнену яскравих мрій, душу. І як нестримно б’ється серце, коли на всю школу переливчастим гоміном розливається його останній дзвінок!

Аліна Сокальська

Фото

Фото Ірини Чайки