Є багато цікавих книг, проте книгу про історію Білівської школи ще не надруковано. А історія ця цікава і багата подіями і видатними людьми.
По-різному склалися родоводи шкіл. Одні знають точну дату виникнення, інші
складались поступово, немовби вбираючи нагромаджувані віками сили і розум людей, їх могутній дух і бунтівничу
дієздатність. Село Біла було і є одним
із найбільших на Чортківщині.
Діти села Біла навчались грамоти і рахунків у класах, відкритих при двох греко-католицьких церквах і костелі. На початку 1900 років в селі почали створюватися культурні осередки. Заходами о. Пісець- кого засновано в селі читальню «Просвіти» і поставлено мурований будинок читальні із театральною залою. В селі існувала з давніх часів і друга читальня Качковського.
Окремо існувала читальня (клуб) для поляків із сценою і залою для глядачів.
Отже, у Білому проживали розумні, працьовиті люди, яких вже не могла задовольнити освіта, яку отримували у класах, відкритих при двох церквах, костелі і у будинках без умов для навчання. У 1903 році на кошти жителів с.Біла розпочато будівництво української школи і закінчено в 1907 році. Новий навчальний рік учні розпочали у новій двохповерховій школі. Директором був п. Костельський. Учні вивчали українську, німецьку, польську мови, арифметику, закон Божий,введено було урок ручної праці (плели кошики). Сьогодні приміщення сільської ради.
Початкову школу закінчували за 6 років. 3-4 класи навчались по 2 роки. За часів панської Польщі була початкова, а також шестикласна школа, в якій вчили німецьку, поль-ську,українську мови, арифме-тику,історію Польщі, закон Божий.
В австрійські часи працювала 4-х класна школа з українською мовою
навчання; в польські 7 класна і приватна 2-х класна «Рідна школа».
В селі на 9 грудня 1931 року було 4654 чоловік населення працювала 6-річна школа. Учні школи тісно співпрацювали із закладами культури – трьома хатами читальнями. У 1928-1931 роках Білівська «Просвіта» проводила активну діяльність. Керівником «Рідної школи» у Білому був професор Пилип Гошовський, він одночасно керував духовною церковною оркестрою. Ученьь школи, білівчанин, в майбутньому всесвітньовідомий Боян –Петро Болехівський, розгортає активну діяльність у селі : веде хор при «Союзі українок», мішаний хор при читальні «Просвіти» (1933-1936), політичний в’язень, емігрант, що жив, творив, прославився у Канаді.
З 1941 року діти шкільного віку здобували семирічну освіту, а для дорослого неписьменного населення відкрили лікнепи, які охопили понад 500 чоловік с. Білого.
Початкову школу закінчували за 6 років. 3-4 класи навчались по 2 роки . Другий рік учні вчились у так званій «повхтурці», організованій для кращих учнів після закінчення початкової школи.
В школі працювало понад 14 вчителів. На фото останній випуск шестирічної школи.
У числі перших педагогів були жителі села п.Лопатинська, п.Баюк, п.Юрчишин.
Минуле було. Воно густо пере-плелося із сучасним, з людськими долями та суспільними проблемами, воно далі живе з нами і шукає своєї дороги до Сонця.
1946 рік. В містах і селах Західної України створюються перші піонерсь-кі загони. Старшою піонервожатою була вожата Чортківської СШ №1 Сороч-кіна Любов Михайлівна. Директором –Сіраченко, завпедом – Бойко Лев Іванович..
1948 рік. Збільшується кількість учнів, приїжджають нові вчителі.
Білівська школа розміщувалась вже у кількох корпусах: в Ліску – почат-кова школа і в «Глинисках», де донедавна розміщувались шкільні виробничі майстерні. До 1939 року там проживали сестри милосердя із костелу. Вони лікували і навчали жителів с.Біла.
Ще один корпус школи був розміщений в центрі села, де сьогодні знаходиться сільська рада і відділення зв’язку.
На Проборстві, яке належало священникам греко-католицької церкви, був дитячий будинок, де діти – сироти навчались і проживали. З 1952 року це один із корпусів школи, а під час літніх канікул – приміщення табору праці і відпочинку для школярів. Із круглодобовим перебуванням
Потім діти навчались ще у одному приміщенні, новозбудованому – в центрі села недалеко від Проборства. І корпус школи, що була по вулиці Бенедова, де нині проживає сім”я Бобко, був переведений у перебудоване і добудоване двоповерхове приміщення, яке згодом стали називати головним корпусом. Там розміщувались кабінети: фізики, хімії, історичний, математичний, біологічний, кабінет директора, учительська, а на горищі – велика лаборантська, де були зібрані всі карти, таблиці, унаочнення. Для школярів найтяжчими були сходи на другий поверх, що вели в кабінет директора і учительську.Учні школи брали активну участь у громадському житті школи, разом із учителями виступали перед жителями села.
Навчання у Білівській школі велось у дві зміни у всіх трьох корпусах, назріла проблема будівництва нової школи. У 1967р. у Білівській середній школі навча-лися 584 учні, у вечірній школі сільської молоді- 65 учнів, у Лісоць-кій початковій школі – 60 учнів., працювало 33 учителі .
Нове приміщення школи розпочали будувати у 1964 році.
На кошти держави і пожертви односельчан, будівництво було завершено у 1974 році.
У серпні 1974 року урочисто відкрила двері новозбудована Білівськаа школа. Вчителі і учні з трепетом серця переступали поріг нової красуні.-школи.
Вчителі і учні працювали над закладанням дендропарку, який почали освоювати в 1974 році на площі 0,5га, біля школи. Вчителі-біологи Лопатинська Д.К. і Лаврик Г.В. згадують, що в дендрарію прижилось біля 60 видів дерев та кущових порід.
За час існування нового приміщення школа випустила 1400 випускників.
Нива життя неосяжна. І на ній постають постаті випускників нашої школи. Ковбасюк Борис- випускник 60-х років, знаменитий лікар-нейрохірург, професор у м.Житомирі.
Кутень Степан – випускник 70-х років, працівник науково-дослідного інституту м.Львів, військовий перекладач в минулому, а нині пенсіонер Михайло Мацьків
