Головний вхід до храму.
Зовнішній вигляд храму відрізняється від звичайної споруди тим, що над храмом підноситься баня, яка уособлює небо. Баня закінчується вгорі главою, на якій ставиться хрест, у славу глави Церкви — Ісуса Христа.
Хрест у нашій церкві звичайно буває трираменний. Горішня перекладина— це напис, який воїни прибили при розп'ятті Спасителя, а долішня перекладина нагадує те підніжжя, яке було прибите до хреста для ніг Спасителя.
Тетрапад.
Православні храми прийнято будувати в формі хреста, корабля, кола, звізди та інших форм.
Форма хреста нагадує вірним, що вони одержать спасіння через Хрест Христовий. Форма корабля нагадує, що церква спасає вірних від загибелі в життєвому морі, як корабель спасає на морі. Коло — це символ вічності, нагадує вічне існування Церкви Христової. Форма звізди нагадує вірним, що звізда освітлює їм дорогу до Царства Божого.
При вході в храм влаштовується папероть (ґанок).
Усередині храм ділиться на три частини: 1) притвор; 2) середня частина храму, де стоять віруючі; 3) вівтар, де священнослужителі проводять богослужіння і де найголовніше місце в усьому храмі — святий престіл, на якому здійснюється Таїнство святого Причастя.
Внутрішній вигляд храму (справа), Великий піст.
Внутрішній вигляд храму (зліва), Великий піст.
Внутрішній вигляд храму. Головна баня.
Настоятель храму Б. Верхомій
Вівтар відділяється від середньої частини храму стіною, яка зветься іконостасом.
Іконостас храму Різдва Пресвятої Богородиці у с. Білій. Великий піст, ввечері.
Іконостас складається із декількох рядів ікон (або образів) і має троє дверей (врат). Середні двері (врата) називаються Царськими, бо через них сам Господь Ісус Христос, Цар слави, невидимо проходить у святих Дарах. Бічні двері називаються дияконськими.
Царські врата. Завіса.
У Царські двері можуть входити тільки священнослужителі. Усі ікони на іконостасі мають своє постійне місце. Одразу за Царськими дверима є завіса, якою закриваються Царські двері.
На самому верху іконостасу є хрест з розп'яттям Спасителя.
Внутрішній вигляд храму Різдва Пресвятої Богородиці у с. Білій. Великий піст.
Ікони, або образи — це зображення Самого Бога, чи Божої Матері, чи ангелів, чи святих угодників. Вшановуючи ікони, ми вшановуємо тільки тих осіб, які на них намальовані, а не те, на чому вони намальовані. Через освячення іконі подається благодать Святого Духа, й ікона вшановується нами як свята. Бувають ікони чудотворні, через які благодать Божа, яка перебуває в них, проявляється навіть чудесами, наприклад, зцілює хворих.
Молячись перед іконою, ми повинні пам'ятати, що ікона — не Сам Бог чи угодник Божий, а лише зображення Бога чи угодника Його.
Тому не іконі ми повинні молитися, а Богу чи святому, який на ній зображений.
Святий образ є те саме, що священна книга. У священній книзі ми благоговійно читаємо Божі слова, а на святій іконі благоговійно споглядаємо святі лики, які, як і Боже слово, підіймають наш розум до Бога і Його святих і запалюють наше серце любов'ю до нашого Творця і Спасителя.
Настоятель храму біля жертовника. Великий піст.
Святий престіл вважається найголовнішою приналежністю вівтаря.
Настоятель храму у вівтарі.
Престіл - це жертовник, де Христос приноситься в жертву за гріхи світу. Тут під час служб Божих згадується усе життя Ісуса Христа. У православних храмах престіл ставиться посередині вівтаря.
Отже, св. престіл нагадує нам той стіл, за яким Ісус Христос їв з учнями останню вечерю і передав нам Духовну Поживу, своє Тіло і Кров.
Перше урочисте святе Причастя.
Біля храму повинна бути дзвіниця. Дзвіниця належить до церковних будівель, в якій висять дзвони.
Дзвони на дзвіниці у с. Білій Чортківського деканату УПЦ Київського патріархату.
Дзвони використовують для того, щоб скликати вірних на богослужіння й відзначати важливі моменти церковних відправ.
Крім того, дзвонами сповіщають радість з приводу якогось християнського свята або сумну звістку про чиюсь смерть.
Біля храму можуть також бути пам'ятні (місійні) хрести, каплички, криниці та інші церковні споруди.